Голка типу Куликовського (розмір G-15 діаметр d-2,0 мм 1 шт) призначена для пункції верхньощелепної пазухи.
Пункція верхньощелепної пазухи протягом десятиліть вважається одним із найефективніших способів лікування запальних захворювань пазух. Крім того, ця процедура має діагностичне значення, оскільки дозволяє оцінити характер процесу та кількість ексудату, визначити прохідність природного отвору пазухи, встановити наявність у ній крові, запідозрити наявність м'якотканого утворення.
Показання
Свідченнями пункції верхньощелепної пазухи є відсутність позитивних результатів консервативного лікування гострого або хронічного гаймориту; тяжкий стан пацієнта з головним болем та/або болем навколо приносових пазух; виявлення при рентгенографії або комп'ютерній томографії скупчення рідини або крові у верхньощелепній пазусі (гематосинус); підтікання її природного отвору. Пункція також використовується для запровадження контрастної речовини для рентгенівської діагностики.
Протипоказання
Протипоказаннями до проведення маніпуляції є аномалії, гіпо- та аплазія верхньощелепної пазухи, гострі інфекції, тяжкі хронічні соматичні захворювання, такі як декомпенсований цукровий діабет, гіпертонічна хвороба та ін. Від пункції верхньощелепної пазухи відмовляються і в ранньому дитячому.
Особливості
Сама процедура досить проста і не потребує тривалої підготовки. Підготовка включає очищення порожнини носа і місцеву анестезію розчином 10% лідокаїну або 2% дикаїну в поєднанні з адреналіном. Голка Куликовського вводиться під нижню носову раковину приблизно за два сантиметри від її переднього кінця. Вибір цього місця для пункції обумовлений тим, що медіальна стінка верхньощелепної пазухи тут товста. Голка завжди має бути спрямована до зовнішнього кута ока відповідної сторони.
При правильному виконанні процедури, коли голка вводиться через товщу кістки, після застосування дуже невеликого зусилля виникає характерне відчуття провалу. Голка вводиться в пазуху приблизно на п'ять міліметрів, в деяких випадках вона може впиратися в контралатеральну стінку пазухи, тому після пункції слід зробити кілька м'яких рухів голкою, що похитують, або аспірувати невеликий об'єм вмісту за допомогою шприца. Якщо це можна зробити вільно, значить, голка знаходиться безпосередньо в просвіті пазухи, інакше її необхідно змістити на кілька міліметрів назовні.
Зрошення антисептичними розчинами
Якщо виникає потреба, призначається повторна пункція з зрошенням верхньощелепної пазухи. Іноді для цього через пункційний отвір встановлюють спеціальний дренаж, і всі маніпуляції проводять через нього.
Ускладнення після пункції
Що стосується ускладнень пункції, важливо відзначити ризик носової кровотечі, спричиненої пошкодженням судин (воно зазвичай мінімальне і легко зупиняється), та можливість повітряної емболії. При проколі верхньої стінки пазухи можлива орбітальна пункція, а при ураженні передньої стінки – щічна пункція.
Останнім часом все більш популярною стає думка про недоцільність пункції верхньощелепної пазухи через можливість консервативного лікування потужними антибактеріальними препаратами, проте слід враховувати той факт, що при закупорці природного отвору, а іноді навіть за цілком достатньої його функції, патологічний вміст не може бути повністю видалено ніяким іншим методом, крім фізичного, тобто за допомогою іригації. У такій ситуації лікарські препарати пригнічують гострий процес і нівелюють клінічні симптоми, але гнійморової пазусі, що залишається в гній, призводить до хронізації гаймориту. Насправді ці методи лікування добре доповнюють один одного і за наявності показань призначаються в комбінації: видалення вмісту з гайморової пазухи шляхом аспірації покращує її аерацію та видаляє подразнюючий фактор з поверхні слизової оболонки, а антибіотики безпосередньо борються зі збудником інфекції.
Характеристики
Виготовлений із нержавіючої сталі, довжина 85 мм, вигнутий наконечник.
